Загроза для російських нафтових потоків
Плани США щодо припинення постачання російської нафти до Індії ставлять під сумнів майбутнє мільйонів барелів, які щоденно постачаються до цієї країни. Водночас виникає питання: чи зможе їх «заграбастати» Китай, який традиційно виступає основним покупцем російської сировини? Це питання стає особливо актуальним у контексті міжнародних санкцій і геополітичних інтриг.
Поточна ситуація з поставками до Індії
За даними аналітичних агентств, у липні Росія експортувала до Індії близько 1,7 мільйонів барелів на добу. Однак зараз індійські нафтопереробні заводи почали знижувати обсяги закупівель у спотовому режимі, очікуючи офіційної позиції уряду Нью-Делі. Що станеться далі — поки що залишається невідомим, оскільки приватні компанії продовжують аналізувати ситуацію і приймати рішення.
Китай — головний кандидат і його внутрішні виклики
Значною ймовірністю саме Китай стане головним покупцем залишків російської нафти. Пекін ігнорує санкції і вже збільшує закупівлі у Росії та Ірану. Проте китайські власті побоюються надмірної залежності від одного джерела постачання. Крім того, економічна ситуація в країні наразі не сприяє активному зростанню переробки нафти — внутрішні фактори і обмеження знижують її обсяги.
Важливо відзначити, що президент США Дональд Трамп вже погрожував посилити тиск на Китай щодо імпорту російської нафти. Це створює додаткову напругу і ускладнює можливість масових закупівель.
Міркування аналітиків
На думку експертів, саме Китай має найбільші шанси взяти на себе роль основного покупця. Так, аналітик з Sparta Commodities Ніл Кросбі зазначає: «Якщо хтось і зможе це зробити, то це будуть китайці. Але чи варто їм це робити, якщо США почнуть активно тиснути — питання відкриті».
Можливі наслідки для світового ринку
Якщо значний обсяг російської нафти залишиться без покупців, світові ціни на нафту можуть піднятися. За оцінками аналітичної компанії Capital Economics, дефіцит поставок може призвести до зростання цін на 10-20 доларів за барель. Трейдери вже повідомляють про пропозиції для Китаю на поставки російської нафти сорту Urals у жовтні.
Особливості сортів і їх конкуренція
Зазвичай китайські нафтопереробні заводи віддають перевагу сортам ESPO з Далекого Сходу Росії та дешевій іранській нафті. За даними аналітичних компаній, Китай здатен переробляти від 400 тисяч до 700 тисяч барелів Urals щодня. Навіть при зниженні цін на нафту, на ринку залишатиметься значний обсяг надлишкової сировини.
Якість і ціна на сортові різниці
- Сорт ESPO та Urals торгуються приблизно на 2 долари дорожче за світовий еталон Brent, але доставка ESPO обходиться дешевше.
- Іранська нафта коштує приблизно на 4 долари дешевше Brent, але її якість поступається — вона містить більше металів, що не до вподоби незалежним китайським НПЗ.
За словами аналітика з Kpler Муюй Сюй, «незалежним нафтопереробним заводам у Китаї така різниця у якості не дуже подобається». Це може обмежити їх інтерес до певних сортів.
Можливі альтернативні покупці і внутрішні рішення Росії
Ще одним потенційним споживачем російської нафти може стати Туреччина, яка нині імпортує близько 6% російської нафти. Однак турецькі НПЗ можуть не справитися з великими обсягами Urals, а також побоюються потрапити під дипломатичний тиск з боку США.
У той же час Росія може змушена зберігати надлишки нафти на своїй території. За даними Rystad Energy, країна здатна тимчасово розмістити до 100 мільйонів барелів у сховищах. Також існує потенціал збільшити переробку до 500 тисяч барелів на добу до кінця року, але ці процеси займатимуть час і вимагатимуть додаткових зусиль.
Застарілі сховища і логістичні обмеження можуть змусити Росію тимчасово направляти нафту на зберігання, подібно до ситуації початку 2022 року. Проте, за словами експертів, ціна має бути відповідною, щоб сировина «потекла» на ринок — питання лише у тому, хто наважиться на це зробити.