Вихід на сцену: схожість із минулими подіями
Коли Володимир Зеленський вийшов із автомобіля на порозі Білого дому, де його зустрічав Дональд Трамп, у багатьох виникло відчуття déjà vu. Ці кадри нагадували події майже півроку тому, 28 лютого, коли все завершилося досить сумно. Відновлення дипломатичних відносин із Вашингтоном тоді зайняло кілька місяців, і ця історія могла повторитися знову. Однак цього разу сценарій склався інакше, і результат був більш обнадійливий.
Головні висновки та зміни у підходах
Як зазначив у підсумковому коментарі канцлер Німеччини Фрідріх Мерц, очікування від візиту не тільки справдилися, а й перевершили очікування. Український президент на цей раз був добре підготовленим: його зовнішній вигляд – від бездоганного костюма до написаного листа для Меланії Трамп – створював позитивний настрій і демонстрував серйозність намірів. Це був не просто дипломатичний жест, а стратегічне послання, яке враховувало особливості американського політичного клімату.
Манера спілкування Зеленського також зазнала змін: він багаторазово висловлював вдячність США, зокрема Трампу, за підтримку. Водночас, він не намагався заперечувати розбіжності у підходах між країнами, що сприяло створенню позитивної атмосфері у публічній частині зустрічі.
Фокус уваги: Україна і Європа відволікають Трампа від основних тем
Перед зустріччю головним питанням було можливе поступове відступлення України щодо територіальних питань. За даними західних джерел, Трамп після переговорів на Алясці був налаштований на концепцію обміну Донбасу на прагнення до миру. Перед самітом у Білому домі ця тема активно обговорювалася у ЗМІ та соцмережах. Однак, за інформацією джерел, питання територій відклали на майбутню зустріч Зеленського з Путіним, зосередившись на гарантіях безпеки і підготовці до тристоронніх перемовин.
Тактика Трампа: три кроки до переговорів
- Зустріч із Путіним на Алясці
- Зустріч із Зеленським у Вашингтоні
- Можлива майбутня зустріч між Зеленським і Путіним за участю Трампа
Завдяки цій стратегії Україна отримала додатковий шанс, адже Зеленський наполегливо стверджує свою готовність до переговорів у будь-який час і у будь-якому форматі. Тоді як Кремль зазвичай утримується від конкретних відповідей, демонструючи невизначеність і затягування процесу.
Поведінка Трампа і роль України у переговорах
Дії Трампа нагадують керовану ракету, яка націлена на найбільш перешкоджаючого – у цьому випадку, на Зеленського. У лютому він був налаштований проти України, але вже влітку публічно підтримав ідею переговорів із Путіним, звинувачуючи російського лідера у небажанні миру. Це дозволяє Зеленському зменшити удар під час наступних етапів переговорів.
Що стосується гарантій підтримки, то Трамп став більш прихильним до цієї ідеї, особливо враховуючи можливості для української армії та економіки через американські та європейські контракти на озброєння. Деталі щодо потенційної присутності європейських військ в Україні залишаються невизначеними, але підтримка США залишається ключовою умовою для реалізації таких планів.
Мінус у російських планах: перекидання м’яча на сторону Путіна
Після Аляски однією з головних проблем стало те, що Путін, не зробивши жодних суттєвих поступок, зняв з порядку денного санкції і перекинув відповідальність на Україну. Тепер основний крок залежить від Зеленського. Вчорашня зустріч, за словами джерел, мала на меті повернути ініціативу Україні, і, судячи з усього, їй це вдалося: Трамп зробив паузу і зателефонував у Москву.
Росіяни знову спробували «відбілити» свою позицію, запропонувавши підвищити рівень дипломатичного представництва. Проте, реальні зміни у статусі делегацій залишаються малоймовірними. Водночас, перспективи майбутніх зустрічей залишаються туманними через відсутність взаєморозуміння і реальних кроків з обох боків.
Перспективи та можливі сценарії розвитку
В даний час тривають консультації та переговори на рівні делегацій, що може тривати ще кілька тижнів. Відсутність явних точок дотику між Україною та Росією зберігає напруженість. Зустріч Путіна і Зеленського, до якої так прагне Трамп, може стати лише формальністю або ж зовсім не відбутися без суттєвих результатів. Водночас, агресія з боку Росії зростає: відкидається можливість розміщення західних військ і ведуться нові атаки.
З урахуванням ентузіазму Трампа щодо мирного процесу, ця ситуація може змінитися швидше, ніж попередні кола переговорів. У будь-якому випадку, час покаже, наскільки ефективною буде політика, яку він веде у цьому конфлікті.