Визнання унікального весільного обряду на рівні держави
Міністерство культури України офіційно включило традиційний весільний обряд «Заплітання долі» до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини країни. Це важливе рішення підтверджує цінність та автентичність цього обряду, який зберігається у багатьох регіонах України, зокрема на Львівщині, у Стрийському районі та інших місцях.
Про це повідомляє офіційне джерело Міністерства культури та стратегічних комунікацій України. Визнання такого роду є важливим кроком у збереженні та популяризації української культурної ідентичності.
Що таке обряд «Заплітання долі»?
«Заплітання долі», відоме також як «завивання віночка», — це унікальний весільний ритуал, що традиційно відбувається за кілька днів до весільної церемонії, зазвичай у четвер або п’ятницю. Цей обряд наповнений символами, піснями, обрядовими текстами та родинними ритуалами, які мають глибоке значення для української культури.
Головна мета — передати молодій родині цінності та благословити їх на щасливе подружнє життя, а також вшанувати батьків і родинні традиції. Особливим символом є віночок та гірлянда з барвінку й квітів, які плетуть без вузлів. Вважається, що такий спосіб плетінтя сприяє щасливому та спокійному шлюбу. До цього обряду залучаються молоді, які одружуються вперше.
Як проходить ритуал «Заплітання долі»?
Перед весільною церемонією молоді разом із дружбами та дружками збирають барвінок у полях або лісах, де його збирають, співаючи народні пісні. Потім рослину обмивають, сушать і освячують у церкві, що додає обряду особливого духовного значення.
Обов’язковий елемент — участь батьків нареченої, які розплітають і знову заплітають її косу, прикрашаючи її вінком із колачем. Кульмінація ритуалу — це «посадка» з викупом долі, благословення батьків та частування гостей. Весь цей обряд супроводжується піснями та символічними діями, що підсилюють його значення.
Головним символом є «барвінкова доля» — гірлянда та вінки, які зберігаються у молодих все подружнє життя як оберіг і символ щасливого шлюбу.
Збереження та сучасне значення традиції
Наразі цей обряд активно зберігається у українських селах, зокрема на Львівщині, де він зберігає свою автентичність і символіку. Це унікальна культурна традиція, що передається з покоління в покоління і залишається важливою частиною української ідентичності.
Раніше українські культурні досягнення отримали визнання на міжнародному рівні — наприклад, ЮНЕСКО включило українську писанку до списку нематеріальної культурної спадщини людства, підкреслюючи багатство і унікальність українських традицій.
Крім того, у Києві активно працюють над дослідженням та збереженням історичних пам’яток, укладають охоронні договори і створюють електронні бази даних культурної спадщини, що сприяє її збереженню для майбутніх поколінь.