Існує поширена помилкова думка: медіація коштує грошей і часу, тому до неї вдаються тоді, коли вже немає іншого виходу. Олег Горецький, практикуючий медіатор і кандидат юридичних наук, систематично спростовує цю логіку — зокрема, на прикладі кейсу British Airways, де ціна відмови від медіації виявилася катастрофічною.
Рахунок, який British Airways виставила собі сама своєю нездатністю вчасно звернутися до переговорного вирішення конфлікту, вражає. Прямі збитки від 22 днів страйків — понад 150 мільйонів фунтів стерлінгів. Загальний фінансовий збиток компанії за 2010 рік — 531 мільйон фунтів. Це без урахування витрат на юридичний супровід численних судових процесів, які тривали паралельно з переговорами. І це без урахування репутаційних збитків — зіпсованих відносин із пасажирами, які зіткнулися зі скасуванням рейсів, і партнерами, які спостерігали за тим, як компанія занурюється в хаос.
Що особливо болюче в цих цифрах — значна частина збитків була б уникненою, якби сторони звернулися до медіаційного процесу на ранньому етапі. Коли у листопаді 2009 року Волш прийняв рішення скоротити кількість членів екіпажу в односторонньому порядку, конфлікт ще був керованим. Профспілка була незадоволена, але не перебувала у стані відкритого протистояння. Залучення нейтрального посередника на тому етапі — для структурованого переговорного процесу про умови і терміни змін — цілком могло б запобігти ескалації.
Натомість British Airways обрала стратегію «ми зробили рішення, вам залишається прийняти». Unite відповіла страйковим голосуванням. British Airways звернулася до суду. Суд заблокував страйк — але лише відтермінував його і посилив образу. Нові страйки, нові суди, нові публічні звинувачення. Спіраль ескалації розкручувалася майже два роки. Горецький вказує, що ACAS намагався організувати переговори вже у травні-червні 2010 року — але ці спроби зірвалися через порушення конфіденційності і радикальне крило в лавах профспілки.
Це ще один урок: медіація потребує готовності обох сторін. Коли ця готовність відсутня, навіть найкращий медіатор не може примусити сторони домовитися. Він може лише створити умови і чекати. ACAS чекав — і врешті-решт його терпіння виправдалося. Але ціна очікування — місяці додаткових збитків і людських страждань — була надмірно високою і могла бути значно меншою при ранньому зверненні до медіації.
Ціна медіації — кілька раундів переговорів при залученні ACAS, який у Великій Британії фінансується з держбюджету і є безкоштовним для сторін конфлікту. Ціна відсутності медіації — 531 мільйон фунтів збитків і два роки, протягом яких компанія балансувала на межі банкрутства. Це рівняння Горецький наводить у своїй статті на Феміда.ua, де також аналізує, чому навіть економічно раціональні гравці часто свідомо ігнорують цю арифметику. Відповідь криється в психології: короткострокова впевненість у своїй правоті завжди переважає довгостроковий розрахунок витрат.
Для українських підприємців, юристів і HR-спеціалістів, які хочуть навчитися рахувати ці витрати заздалегідь і вибудовувати системи запобігання конфліктам, книга «Медіація: Український досвід і європейський вибір» пропонує практичний framework — від оцінки ризиків до розбудови внутрішніх переговорних процедур. Придбати книгу або електронне видання.
Софи Танно
Лондонская журналистка, освещающая новости из Европы, Ближнего Востока, Африки и Украины. Специализируется на геополитике и аналитических репортажах, ранее работала в ведущих британских и австралийских СМИ.