Радянський Союз під час Другої світової війни застосовував жорсткі та часто руйнівні методи не лише щодо ворога, але й проти власного населення. Відомий історик Роман Кабачій в інтерв’ю РБК-Україна розповів про масштабні репресії, тактики знищення інфраструктури та мобілізацію непідготовлених українців, які характеризували радянську воєнну політику.
Деталі подій: знищення Києва та результати
За словами Кабачія, ще перед обстрілом Києва у вересні 1941 року радянська влада заздалегідь мінувала Хрещатик. Вибухи, що відбулися потім, використовувалися пропагандою для звинувачення євреїв у підготовці до руйнувань, що стало одним із факторів трагедії Бабиного Яру. Крім того, під час відступу радянські війська цілеспрямовано руйнували інфраструктуру, запаси продовольства та водопостачання в місті, прагнучи не допустити їхнього використання німецькими військами.
В архівах зберігається щоденник старшого сержанта Адама Згурського, який описував накази знищувати навіть хліб на полях, що сприяло голоду та масовій смерті цивільних. У Торецьку радянська армія ламала водокачки, залишаючи населення без води, що частково сприяло позитивному ставленню місцевих до німців після їхнього приходу.
Мобілізація українців та використання «чорносвитників»
Роман Кабачій акцентує увагу на масовій мобілізації чоловіків в Україні, яку проводила радянська армія. Часто мобілізовані не отримували військової форми та були кинути у бій у цивільному одязі, що отримало назву «чорносвитники». Це призводило до високих втрат, оскільки люди не були підготовлені та озброєні належним чином. Як приклад, історик навів випадок зі своєї родини, коли його діда разом з односельцями мобілізували і швидко відправили у битву, де більшість загинула.
Фронтові листи українців засвідчували їхнє розуміння: вони не хотіли вмирати, але були змушені йти на смерть через укази командування.
Штрафбат та залучення ув’язнених до бойових дій
Кабачій зазначає, що система штрафних батальйонів була свідомою політикою СРСР. В’язнів використовували для виконання найнебезпечніших завдань, щоб «спокутувати провину кров’ю». Це була офіційна практика, яка дозволяла залучати ув’язнених у найжорстокіші бої. Історик проводить паралелі з сучасною російською армією, де подібна практика з залученням ув’язнених, за його словами, збереглася.
Порівняння методів Сталіна і Гітлера: тоталітарні режими
Кабачій наголошує, що тоталітарні режими багато в чому переймали один у одного жорстокі методи боротьби з населенням. Сталінська система ГУЛАГу, масові репресії та етнічні чистки стали передумовою для репресій проти польських, греків та інших народів у СРСР. Він підкреслює, що ще до війни Сталін створив репресивну машину, яка використовувала терор для утримання влади.
Разом з тим, за словами історика, режими не відмовлялися від ідеї «світової революції» і розглядали Другу світову війну як шанс поширити більшовицький режим у Європі. Це свідчить про тісний зв’язок між тактиками тоталітарних систем і їхнім прагненням до глобального впливу.
Софи Танно
Лондонская журналистка, освещающая новости из Европы, Ближнего Востока, Африки и Украины. Специализируется на геополитике и аналитических репортажах, ранее работала в ведущих британских и австралийских СМИ.